TAyemNO, Nazarii Rubel - Поцілунок на прощання (Cover)

Та любов залишилась в мені.
Випадково зустрілись у місті,
Де колись ми тримались за руки.
Усміхнулась мені дуже щиро,
Мов не було між нами розлуки.
Кава стигла, ми говорили,
І руками шукали тепло — шукали тепло.
Стільки років пройшло поміж нами,
А розлуки, розлуки, ніби не було.
Будували слів наче міст,
Через роки по ньому вертались.
Ми згадали вже втрачений зміст,
І чому ми колись закохались?
І чому ми колись закохались?
Поцілуй мене та не в останнє,
Стань тихим подихом колишніх часів.
Поцілунок і знову прощання,
Мов останній рядок із листів.
Поцілуй мене та не в останнє,
Хоч не стану благати, не йди.
Поцілунок і знову прощання.
Та любов залишилась в мені.
Ти розкажеш про себе мені,
Чим живеш, що про нас пам’ятаєш.
Посміхнусь я тобі, як тоді,
Не спитавши, чи ти ще кохаєш.
Ти згадаєш, як літо цвіло,
Поцілунки під зорями пізно,
Як здавалось нам бути дано.
Це кохання — прожити навічно.
Та між нами лишилось питання:
Як стіна із прожитих років.
Чи ця зустріч для нас є остання?
Та спитати мене не зумів,
Та спитати тебе не зумів.
Поцілуй мене та не в останнє,
Стань тихим подихом колишніх часів.
Поцілунок і знову прощання,
Мов останній рядок із листів.
Поцілуй мене та не в останнє,
Хоч не стану благати, не йди.
Поцілунок і знову прощання.
Та любов залишилась нині.
Може доля нас просто звела лиш на мить,
Щоб все пригадати —
Те, що пам’ять у серці несла,
Те, що час не зумів відібрати.
Ми підемо у різні дороги,
Розчиняючисьдесь у Юрбі.
Поцілунок цей наш на прощання
Довго житиме ще — у мені.
Поцілуй мене та не в останнє,
Стань тихим подихом колишніх часів.
Поцілунок і знову прощання,
Мов останній рядок із листів.
Поцілуй мене та не востаннє,
Хоч не стану благати, не йди.
Поцілунок і знову прощання.
Та любов залишилась мені.
Поцілуй мене,
Та не ввостаннє.